###Байки від Вербицького. Пересічний матчдей непересічного галицького сепара ###
Усі герої цієї байки вигадані. Будь-які збіги випадкові
- Нічо, нічия – тоже нормально, пролупивши беньки, першим ділом почав аналізувати великий тренер перспективної команди. – Трохи разнообразія буде. А то ше повірять тому алкашу. І Васілічу допомогти треба. Увійти в становище, а то чуть не вигнали після розгрому від «народної команди». Врешті, 2,7 – нормальний коефіцієнт (регоче).
Остання сентенція проворного спеціаліста на всі руки серйозно збадьорила. Спорожнятися до клозету пан Паращак пішов з розумінням, який він дотепний та кмітливий одночасно. Не встиг вмитися, поголитися, як задзвонив мобільний.
- Прівєт, Ваня! – чути по той бік проводу.
- Прівет, радной, - привітався Ваня з московським акцентом на галицькому діалекті.
- Как у тєбя дєла?
- Да патіхонічку. Ігра сєводня. З Далішніми бивнямі. Хе-хе-хе.
- (Багатозначно). Многа забьотє? Ілі прапустітє? (Регоче).
- Да нє, я в еті ігри нє іграю. Ти ж знаєшь (усміхається).
- Конєчно, знаю. Чітал, что о тібє Бурий напісал?
- Да чітал. Пусть бухаєт памєньше.
- А етат ваш Федерер что гаваріт? – не вгомониться співрозмовник.
- Да мнє всьо равно. Мнє только Фірташ указ.
- А что люді на трібунах? Как рєагіруют?
- Да каму там рєагіровать? Десять калєк пріходіт. Всьо спакойно.
- Тєбя уже нє трогают?
- Я тєбя прашу. Ім всьо равно. Картошку капают (регоче). Ти лучше скажі, как ти, как в Криму.
- Да я уже мєсяц как в Хєрсонє.
- Віжу, что номєр укрАінскій...- Ой, абажді, как раз Федерер і званіт (перемикається).
- Доброго ранку, Серж Вітальосович!
- Як готові, Іване, до сьогоднішнього? – питає Федерер.
- Непогано. Двоє травмованих, правда, ще й Васька захворів.
- Виграємо нарешті? Бо вже ж люди сміються. Незручно.
- Та будемо намагатися.
- Ну, до зустрічі.
- Гарного дня, Серж Вітальосович.
...-Надвечір'я. Роздягальня амбіційного футбольного клубу «Фекал» Пернотіль. Гравці неквапливо натягують екіпірування. Входить тренер.
- Так, рібята. Граємо агресивно і в пас. Суперник серйозний, а тому головне не програти. Ви ж розумієте (стають в енергетичне коло і несамовито вигукують).
А що матч? Матч як матч. «Фекал» традиційно не бачив берегів, але долішнобивненські майстри відзначилися тим, що не влучали навіть у порожні ворота. Пан Паращак, сидячи на тренерській лаві трохи нервував, постійно зривався і вигукував: «Хлопці, вперед!», а подумки вихваляв себе, що все передбачив і вчинив правильно. Врешті, наприкінці зустрічі сталося «диво»: долішньобивненці «помилилися» і «Фекал» уникнув поразки.
Розмащувати багно по стінах під час прес-конференції мудрий стратег не збирався, обмежився кількома банальними фразами про старання і побудову боєздатного колективу і здійнявся зі свого місця: «Вшьо, я пішов».
- Чекайте, куди пішов? – зупиняють журналісти. – Ви не думали з такою грою і результатом про відставку?
- Думав. Якщо хтось хоче цим займатися, то залюбки передам повноваження.
- Навіщо ви відсунули від команди пана Попередника?
- Я його не відсунув, ми заздалегідь домовилися. Він сам пішов.
- Що скажете про висловлювання пана Бурого, який звинуватив вас у грі в тоталізатор?
- Ви знаєте, в якому стані він то писав? Що пан Бурий може знати? За весь час перебування в Пернотолі він прийшов на тренування дітей лише раз, у тапочках.
Наставник був переконливий, а тому більше його мучити не стали. «Ну-ну, відставка. Вас буду питати» - подумки обурився пан Паращак, залишаючи імпровізований конференц-зал.
- Спасібо за ігру, Васіліч, - тисне на виході руку тренера суперників. – всьо получілось отлічно.
Задзвонив телефон.
- Да-да, Саньок. Я слушаю, – шмигнувши пальцем по сенсору, промовив наставник.
- Паздравляю с нічьйой, Ваня. Ти даволєн?
- Спасібо, всьо отлічно. Главная, шо тарсіда (гу-гу-гу) била в васторгє. «Пєр-но-тіль, Пєр-но-тіль» скандіровалі. Панімают люді, как нєпросто новую каманду строїть. Прєдставляєшь, журналісти спрашівалі, кагда падам в отставку.
- Что ані в футболє панімают, Ваня.
- І я а том же. Ладно, хватіт а футболє. Дєлюга єсть. Прібильная. Можешь ка мнє в Пєрнотіль пад'єхать?
